Мрія

Жив-був кіт. І власне кажучи, нічим не відрізнявся від інших домашніх улюбленців. Ну, може тільки забарвленням. Смуг у нашого кота було близько 25, що робило його вельми імпозантним котом. Звали його Смужок.

Смужок жив на 9 поверсі, і частенько спостерігав з вікна за птахами, уявляючи собі, з якою швидкістю і спритністю він погнався б за ними. Навряд чи він хотів їх з'їсти, так як він не знав їстівні вони чи ні, але от пограти з ними не відмовився б. Ця була мрія всього його життя.

Господарка  Смужка, висока, смуглява жінка, часто кудись зникала. Куди саме Смужок не знав. Зате знав, що повернеться вона рівно о 19:00 з чимось смачненьким для нього. Цього часу він чекав цілий день, поглядаючи на годинник. Він знав, що коли довга ковбаса і коротка зійдуться на цифрі 7 - вона прийде.

І ось одного разу, коли Господарка пішла близько 8 ранку, Смужок, як зазвичай, виліз на підвіконня і став спостерігати за птахами. «От би мені, хоч раз, пограти з ними», - думав він, ліниво махаючи хвостом. І раптом, від сильного пориву вітру, відкрилася кватирка, і в неї влетіла пташка, але тут же впала на підлогу. Смужок, будучи не боягузом, сховався не в самий дальній кут, а всього-на-всього під стіл, і став звідти спостерігати за несподіваним гостем. Пташка лежала на підлозі і, насилу дихаючи, здається, не звертала на кота ніякої уваги. Смужок почекав хвилин п'ять, а потім обережно і повільно підійшов до пташки. «Гей, - помацав він її лапкою - Ти жива?». Відповіді не було. «Напевно, їй стало погано», - подумав кіт і сів біля неї. «Що ж робити в такому випадку?», - думав він і озирався на всі боки.

Йому пригадалася історія, як одного разу до Господарки прийшла жінка, і говорила, що їй погано від спеки. І Господарка запропонувала їй води. Смужок бережно взяв пташку в зуби, і поніс до своєї мисочки з водою. Не придумавши нічого кращого, він мокнув її в воду і поклав назад. Пташка, трохи ожила, стала тремтіти крильцями, а потім і зовсім відкрила очі. Побачивши перед собою смугасту морду кота, вона від переляку спробувала злетіти, але не змогла. «Не їж мене!», - Благала пташка.

«А я й не збирався тебе їсти, он у мене повна миска риби», - відповів Смужок  здивовано. «Що з тобою сталося?», - Після деякої паузи запитав він.

«Я летіла до себе додому, але сильний вітер заважав мені, і я, зрештою, втративши майже всі сили, побачила відкрите вікно, і залетіла сюди, сховавшись від вітру», - пояснила перната гостя. Потім додала «Спасибі, що не з'їв мене». Кіт задоволено  хмикнув, відчуваючи себе героєм. «Що ж подарувати тобі на згадку? Ось, у мене в лапках гілочка бузку, я несла її додому, але хочеш, на знак подяки, подарую її тобі? », - Запитала пташка. «Дуже хочу», - відповів Смужок, і, взявши гілочку бузку, поніс ховати її під диван. Коли він повернувся, пташка відчувала себе набагато краще. «Я ще трошки в тебе посиджу, та полечу», - сказала вона. Просидівши та проговоривши доволі довго, пташка  стала відчувати себе зовсім добре.

 «Ну, - запитала вона, - я полетіла?». Кіт ствердно кивнув. «Спасибі за все ще раз», - сказала наостанок вона і вилетіла у відкриту кватирку. Кіт, ще злегка ошелешений, сидів на підлозі посередині кухні.

О 19:00 повернулася Господарка. Цього разу вона принесла Смужку  молока. Смакуючи  ним, кіт згадував про ранкові пригоді й хитро посміхався.

«Смужок, що це з тобою сьогодні? І чому кватирка відкрита, невже вітер? ». Господарка пішла закривати кватирку, але Смужок  стрибнув на підвіконня, і почав голосно нявкати, даючи зрозуміти, що він проти цього. «Що, не закривати говориш?», - засміялась  Господарка, і залишила її відкритою.

З тих самих пір, до Смужка майже кожен день прилітає та пташка, і вони вдосталь розмовляють і грають разом. Мрія Смужка здійснилась.